Ібішов Нахід Іманханогли

Нахід Ібішов народився в Азербайджані та ще маленьким разом з батьками переїхав в Україну до Дніпропетровська (нині - Дніпро). Його сім’я покинула рідне село через війну. Закінчив школу № 14 та вирішив стати юристом. Для хлопця важливо було знати та поважати закони. Відслужив в армії. Працював у суді, прокуратурі. Був на прикордонній службі.

На війну вирушив зі словами: «Іду захищати Україну. Маю зробити все, аби росія сюди не прийшла».

«Україна для нього була другою Батьківщиною. За Вітчизну, казав, душу віддасть. Нахід був командиром взводу. Дуже хвилювався за своїх хлопців. Вони були йому за братів. Навіть від відпустки відмовився. Сказав, не може побратимів покинути», – поділився дядько Саяр.

Батько розповідає… Син був тихою, спокійною, чесною та «правильною» людиною, яка ніколи нікого не образила. Навіть, коли у дитинстві займався карате-до, не хотів комусь зашкодити. Перед змаганнями я налаштовував його, казав: «Бий! Треба бити, аби перемогти». Але Нахід відповідав: «Не можу. Йому боляче буде». Син любив книги, море і тварин. Захоплювався поезією Омар Хаяма. Постійно цитував: «Любити і бути коханим – це щастя». Нахід дуже любив Україну, навіть більше за Азербайджан. Був готовий віддати за неї життя. Вдома заради Нахіда тримали курей, індичок. Хлопцеві подобалося спостерігати за ними. Птахів потім не забивали, а віддавали у мечеть. Незадовго до загибелі Нахід сказав, що приїде, і попросив купити індиків. Я придбав 9 птахів. Тепер дивлюся на них – мені боляче. Це був мій єдиний син. Я не хотів відпускати його. Тепер втратив. Але дуже пишаюся ним. Він захищав свою Батьківщину як справжній герой.

У Нахіда Ібішова залишилися батьки та рідна сестра. Власну родину створити не встиг.