Пальоха Євгеній Юрійович

Євгеній народився 24 вересня 1988 року в місті Покров Дніпропетровської області. Дитинство та юність провів у селі Грушівка Криворізького району, навчався і працював у місті Кривий Ріг. Останні роки життя мешкав у Дніпрі.

Біографія

З юності був активним, допитливим і відкритим до світу. Навчався у Дніпропетровський університет внутрішніх справ, після чого 12 років віддав службі в Національній поліції України, де здобув звання капітана. Служба для нього була не просто роботою — це був шлях честі й відповідальності.

Після звільнення з органів Євгеній одружився. Мріяв про просте і найцінніше — стати батьком донечки, бути для неї опорою і прикладом.

Євгеній був веселим, добрим і дуже чуйним. Його усмішка і жарти заряджали всіх навколо — недарма друзі називали його «душею компанії». Він умів підтримати, розрадити, змусити повірити в краще.

Обожнював техніку й мав особливий талант до керування будь-яким видом транспорту. Марив походами в гори, любив дорогу, рух і відчуття свободи.

У післявоєнних планах Євгенія було відкрити власну автомайстерню, подорожувати світом і здійснити свою велику мрію — сходження на Еверест.

Служба

Під час повномасштабної війни Євгеній став до лав Збройних Сил України.

Він проходив службу у Сухопутних військах, у складі 3 окремої штурмової бригади, солдат, механік-водій.

Позивний — «Джексон».

15 серпня 2025 року поблизу населеного пункту Андріївка Ізюмського району Харківської області Євгеній Пальоха загинув під час виконання бойового завдання внаслідок влучання ворожого дрона.

Всі, хто знав Євгенія, згадують його з усмішкою, любовʼю і глибокою вдячністю — за тепло, яке він дарував, за щирість, за приклад мужнього, чесного, люблячого чоловіка і воїна.

Він залишив по собі не лише біль втрати, а й світло памʼяті — про людину, яка вміла жити, мріяти і боротися за майбутнє.