Шевченко Єгор Костянтинович

Народився в м. Дніпропетровськ (наразі – Дніпро). Закінчив Машинобудівний коледж Дніпровського національного університету ім. Олеся Гончара. Вищу освіту здобув у Дніпровському національному університеті ім. Олеся Гончара. Працював водієм автотранспортних засобів. У вільний час любив займатись активними та командними видами спорту (футбол, волейбол), відпочивати на природі з родиною та друзями. Батько однієї дитини.

Єгор був призваний на службу за мобілізацією в жовтні 2024 року. У травні 2025 року уклав контракт, свідомо обравши шлях служіння і захисту країни. У листопаді 2025 року вирушив на виконання бойових завдань на Покровський напрямок. Обов’язки Єгора були пов’язані із забезпеченням роботи техніки та безпілотних систем, що використовуються для виявлення повітряних загроз і прикриття позицій підрозділів.

28.01.2026 під час виконання бойового завдання в районі м. Родинське Донецької області солдат Шевченко отримав тяжке поранення внаслідок ураження FPV-дроном противника. Єгора було евакуйовано до медичного підрозділу, після чого госпіталізовано до лікарні м. Дніпра. Незважаючи на всі зусилля медиків, 5 лютого 2026 року серце Єгора зупинилося.

У пам’яті побратимів Єгор залишився як людина, яка сумлінно виконувала свою службу, була надійною в роботі та готовою підтримати бойових товаришів у складних обставинах. Його шлях – приклад рішучості та готовності стояти за своїх людей і за країну.

Шевченка Єгора Костянтиновича представлено до нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).