Воронін Владислав Валерійович

Владислав Воронін народився у м. Дніпрі. З дитинства мав багато захоплень. Займався рукопашним боєм, вільною боротьбою та боксом, був неодноразовим призером багатьох змагань, став чемпіоном Дніпропетровської області та здобув 1 розряд з боксу. Навчався в художній школі, грав на гітарі та був барабанщиком у місцевому музичному гурті. Найбільше йому до вподоби була гра на барабані-джембі. Під час навчання у «СЗШ № 1» створив шкільне телебачення та був його керівником до випуску зі школи.

Після закінчення школи вступив до Університету імені Альфреда Нобеля, де у 2018 році здобув ступінь магістра за спеціальністю «Право», отримавши диплом з відзнакою. Саме тут він познайомився зі своїм найкращим другом –

Андрієм Гусаком («Лицарем») . 

У лютому-березні 2022 року Влад включився в допомогу країні як волонтер, всебічно допомагав м. Дніпру та області. Але, як вважав Владислав, цього було недостатньо для наближення Перемоги, тому він став добровольцем і вже 20.03.2022 розпочав службу в Збройних Силах України на посаді офіцера Військової служби правопорядку Східного територіального управління. На цій посаді він продовжував займатися правоохоронною діяльністю, захищаючи права військових у ЗСУ.

Влад дуже хотів долучитися до 47 ОМБр, тому восени 2022 року Владислав Воронін («Вудсток») подав рапорт на переведення до підрозділу Андрія Гусака, куди перейшов у квітні 2023 року. Старший лейтенант Владислав Воронін на посаді заступника командира з морально-психологічного забезпечення 1 механізованої роти займався питаннями особового складу.

Попри тяжку втрату кращого друга та побратима Андрія Гусака, Владислав продовжив воювати у складі 47 ОМБр. Разом з бригадою він брав участь у боях за визволення селища Роботине Запорізької області, під час поранення командира своєї роти взяв командування ротою на себе як тимчасово виконуючий обов’язки командира роти. Він продовжував бути захисником-адвокатом для своїх побратимів та посестер і завжди захищав їхні права. За участь у боях за визволення селища Роботине 16.10.2023 наказом Верховного Головнокомандувача – Президента України Володимира Зеленського – Владислав Воронін був нагороджений державною відзнакою – медаллю «За військову службу Україні».

У жовтні 2023 року 47 ОМБр «Маґура» було переведено на Авдіївський напрямок, де воїни стали на захист таких населених пунктів, як Красногорівка, Степове, Бердичі тощо. В цих пекельних боях багато побратимів Влада дістали поранення або загинули. Зокрема, в одному з таких боїв, командир 1 механізованої роти 47 ОМБр «Маґура» отримав важку контузію, Владислав залишився єдиним офіцером роти. Він прийняв надскладне для себе рішення – взяти командування ротою на себе як тимчасово виконуючий обов’язки командира. З жовтня 2023 року Владислав брав безпосередню участь у стрілецьких боях, які вела його рота, отримав медаль «За мужність у бою».

29.11.2023 Владислав командував групою своїх бійців, стримуючи прорив ворога біля селища Степове Покровського району Донецької області. У тому останньому для Вудстока бою він разом з побратимами, зуміли зупинити наступ ворога на селище Степове та втримали позиції своєї бригади. Ворогові все ж вдалося зайняти селище Степове, але лише через три місяці… В тому стрілецькому бою Влад, за словами побратимів, прийняв відкритий бій з ворогом, знищивши численну кількість окупантів. На жаль, під час того завдання Владислав Вудсток загинув як справжній воїн на полі бою, навічно залишившись у строю.

Владислав проявив найбільшу чесноту – любов до своєї землі, до своєї країни, до своєї нації. Він – той, хто мав усе: мрії, плани, пригоди, друзів, кохану, родину, але обрав найвищі цінності – Волю та Гідність. Він – той, хто вступив у відкриту битву з ворогом, віддав найдорожче, що в нього було, – своє життя за свободу кожного з нас. Він – наш Герой, за що був відзначений державними нагородами. Він – приклад мужності та відваги. Він – гордість нашої нації.