Скворцов Владислав Юрійович

Владислав мав чималі досягнення в спорті. Серйозно займався футболом, у складі української команди виступав на міжнародних юніорських змаганнях. У 2013 році вступив на перший курс факультету «Суспільних наук та міжнародних відносин» Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. У 2017 році Владислав закінчив університет і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки «Політологія» також, у 2017 році Владислав закінчив військову кафедру Дніпропетровського вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (наразі - Дніпровська політехніка) за фахом підготовки офіцерів запасу Збройних Сил України за спеціальністю «Командир механізованого взводу». Після проходження військової підготовки, навчального табірного збору та іспитів був атестований до присвоєння первинного офіцерського звання запасу. За наказом Міністра оборони України отримав військове звання «молодший лейтенант» запасу.

У 2014 році, ще неповнолітнім, Владислав прийшов у військкомат записатись до АТО, але його не взяли за віком. Тоді хлопець поїхав у Київ, де знайшов організацію, що готувала юнаків до добровольчих загонів. Після підготовки потрапив до добровольчого загону «Шахтарськ», в якому, прослуживши до кінця 2014 року, набув свій перший військовий досвід. У 2018 році Владислав знову пішов добровольцем у другу сотню 8-го батальйону української добровольчої армії, яка на той час брала участь в боях у Широкиному та Водяному. 24.10.2019 Владислав був призваний до ЗСУ як офіцер запасу Амур-Нижньодніпровським військовим комісаріатом. Одразу після призову його направили на три місяці на курси перепідготовки у Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації у місті Києві. Після перепідготовки Владислав потрапив до 74-го окремого розвідувального батальйону, який на той час дислокувався в селищі міського типу Черкаському, де Владислав обіймав посаду начальника зв'язку взводу. В цей період служив в Донецькій області, а саме у Мар’їнці і Красногорівці, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій. З 21.08.2020 старший лейтенант Скворцов проходив військову службу за контрактом у Соборному районному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу. З кінця 2020 року брав участь в ООС у складі оперативного командування «Схід». У 2021 році прийняв посаду командира взводу.

З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну Владислав Скворцов у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» прийняв бій з окупантами на Сумщині у місті Охтирці. Перші тижні війни були дуже важкими. Надходження на лінію вогню додаткового озброєння і провіанту було величезною проблемою. Діяти доводилось дуже швидко та імпровізовано. Але це не завадило нашим бійцям звільнити чимало земель Сумщини, зокрема наприкінці березня 2022 року — місто Тростянець. Після звільнення міста захисникам обіцяли довгоочікуваний відпочинок, але досвідчені бійці в той найважчий період початку війни були дуже потрібні фронту. Тож Владислава одразу переправили на Ізюмський напрямок, де було не менш гаряче. Там, на Харківщині, під селом Нова Дмитрівка, і стався останній бій, під час якого боєць віддав життя за Незалежність України. 08.07.2023 Владиславу Скворцову присвоєно звання Герой України.

У Владислава залишились мати Людмила, батько Юрій, дружина Єлизавета та донька Кіра, дівчинці було лише п’ять місяців, коли загинув її тато. Владислав бачив її ще зовсім маленькою — у перші два місяці життя доньки.