Пожаребко Владислав Едуардович

Народився у місті Кривому Розі Дніпропетровської області. Здобув вищу освіту у місті Дніпропетровську (наразі – Дніпро). Вів родинний бізнес разом з батьком, самостійно опановував комп’ютерні технології, займався тенісом, брав участь у змаганнях і здобував нагороди, також грав у футбол. Мріяв стати професійним військовим, але військовій кар’єрі заважав незадовільний стан здоров’я.

Після початку повномасштабного вторгнення Владислав разом з батьком багато займалися волонтерством. Потім батько став до лав ЗСУ, а Владислав залишився вести бізнес і знову спробував вступити до військового навчального закладу, проте вкотре отримав відмову через незадовільний стан здоров’я. Це не загасило звитягу Владислава та бажання служити Батьківщині, і нарешті він вирушив на фронт добровольцем. Після необхідного навчання був відправлений в місто Курахове Покровського району Донецької області.

Владислав Пожаребко вісім разів був на лінії бойового зіткнення з противником. 06.10.2023 перебував поблизу села Старомайорського Волноваського району Донецької області. У той день ворог вів мінометний вогонь по позиціях українських захисників, і під час цієї атаки окупантів Владислав загинув.

Пожаребка Владислава Едуардовича представлено до нагородження орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом Данила Галицького, а також до присвоєння звання «Герой України».