Примак Віктор Вікторович

Народився в м. Дніпропетровськ (наразі – Дніпро). Працював в охоронному агентстві. Пізніше присвятив себе службі в Національній поліції України. Батько двох дітей.

Його шлях захисника розпочався ще у 2015 році. Він брав участь у запеклих боях за с-ще Піски Покровського району та м. Мар’їнка Донецької області. З початком повномасштабного вторгнення Віктор перебував у Дніпровському аеропорту, який систематично знищувався ворожими ракетами. Згодом виконував бойові завдання в найгарячіших точках фронту, зокрема в с. Богданівка Бахмутського району та містах Маріуполь, Бахмут, Соледар, Часів Яр Донецької області. Отримав поранення та бойову травму, після лікування повернувся до строю. Протягом 10 років служби він неодноразово ризикував власним життям, рятуючи життя побратимів та мирних жителів, демонструючи справжню мужність, людяність і честь.

26.04.2025 під час виконання бойового завдання поблизу с. Іванопілля Краматорського району Донецької області Віктор загинув. Він успішно доставив боєприпаси на точку фронту в напрямку м. Торецька, але на зворотному шляху в машину, у якій він знаходився зі своїм напарником, влучив ворожий дрон.

Примака Віктора Вікторовича нагороджено відзнакою Президента України «За оборону Україну», почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест», заохочувальною відзнакою «Хрест Сухопутних військ», медаллю «За жертовність і любов до України», відзнакою «За визволення Харківщини», медаллю «Учасник АТО», нагрудним знаком «Дніпро-1», нагрудним знаком «Ветеран війни – учасник бойових дій», медаллю «За 10 років сумлінної служби», медаллю «Перемога за нами», відзнакою «Покрова Пресвятої Богородиці».