Жуков Вадим Андрійович

Народився у Криму. У дитинстві Вадим разом з батьками переїхали до міста Дніпропетровська (наразі – Дніпро). У 2004-2010 роках навчався в ліцеї № 134.

З 2015 року проходив службу в Національній гвардії України. Після демобілізації підписав контракт із Дніпровською бригадою імені генерал-майора О. Радієвського. Брав участь в антитерористичній операції на сході України.

На час повномасштабного вторгнення служив у лавах 31-ї бригади Національної гвардії України в батальйоні оперативного призначення. Брав участь у визволенні Харківщини, а після ротації отримав бойове розпорядження щодо оборони міста Кремінної.

З лютого 2023 року Вадим Жуков разом з побратимами утримували фронт, відбиваючи найжорстокіші атаки ворога. Ворожий танк Т-80 регулярно наближався на відстань до 100 метрів і обстрілював позиції українських захисників. Вадим сам обладнав додаткову позицію, з якої підбив танк і змусив його відступити, урятувавши життя українських воїнів.

Вночі, 11 квітня 2023 року, противник намагався прорвати позиції нацгвардійців поблизу міста Кремінної. Головний сержант Жуков, ризикуючи життям, кинув гранату у ворожу групу, змусивши її відступити. Вранці тієї ж доби російські війська відкрили артилерійський по українських позиціях. Від осколкових поранень Жуков Вадим Андрійович загинув.