Пасічник Станіслав Миколайович

Народився в м. Кечкешет, Угорщина. Закінчив Харківський державний університет харчування та торгівлі. Працював шеф-кухарем. Батько трьох дітей.

Станіслав став на захист Батьківщини у 2015 році. Брав участь у боях за с-ще Піски та м. Авдіївка Донецької області. Був кулеметником, отримав звання сержанта. Згодом став командиром бойової машини, опанував сучасні зразки військової техніки. З початком повномасштабної війни добровільно звернувся до ТЦК та СП. Звільняв села Времівка та Велика Новосілка Донецької області, а згодом – м. Куп’янськ, села Сеньківка та Петропавлівка Харківської області. У 2023 році брав участь у звільненні с. Стельмахівка Луганської області та с. Старомайорське Донецької області, де був важко поранений. Півроку перебував на лікуванні. Після був на позиціях біля м. Енергодар Запорізької області, де знов отримав поранення. Навіть коли тіло вимагало спокою, його дух рвався до побратимів. Станіслав був наставником для молодих бійців поки не домігся свого − у 2025 році він повернувся в стрій як бойовий офіцер бригади «Хартія».

01.12.2025 неподалік с. Петрівка Куп’янського району Харківської області під час виконання бойового завдання Станіслав загинув, захищаючи Україну.

Побратим зазначає: офіцерів такого рівня та мужності сьогодні лишилися одиниці. Ті, хто був з ним у штурмах та відбивав позиції, бачили його в дії. Попри власні поранення та пневмоторакс, «Кок» на собі витягував з поля бою поранених.

Пасічника Станіслава Миколайовича нагороджено орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, нагрудним знаком «За зразкову службу», відзнакою «За поранення», пам’ятною медаллю «Захиснику Вітчизни», медалями «За хоробрість в бою» та «Захисник рідної землі», нагрудним знаком «Народний герой України».