Портрет: Сувалко Роман Анатолійович

Герой Дніпра

Сувалко Роман Анатолійович

20.12.1999 – 30.08.2023

Старший солдат, навідник мінометного розрахунку 3ОШБр

Життєпис

Народився у місті Дніпропетровську (наразі – Дніпро). Був середньою дитиною в багатодітній родині. Все життя прожив у місті Дніпрі, навчався в школі № 39. Був християнином, членом церкви «Ковчег», де багато часу приділяв дітям та підліткам. На момент повномасштабного вторгнення був студентом Дніпровської політехніки, де навчався після строкової служби у ДПСУ.

25.02.2022, зібравши всі речі, що залишилися після строкової служби, Роман разом з другом пішли до військкомату. Вже 26.02.2022 їх було зараховано до 98-го батальйону ТрО «Азов Дніпро». Пізніше Роман виявив бажання навчатися на мінометника, бо хотів бути ще більш ефективним у цій боротьбі. З цим же бажанням він і підписав рапорт на переведення в 3 ОШБр у листопаді та поїхав на навчання. В межах цього навчання його та ще декількох бійців відправили на додатковий тренінг для мінометників до Франції. Він з неприхованим захопленням щоразу розповідав про нові знання і вміння. Дуже пишався тим, в якій бригаді служить і хто його побратими. 

Роман ні разу не жалівся і не шкодував про жодне своє рішення щодо служби у війську. Цілком віддавався роботі. Побратими не раз говорили, що він був найкращим навідником і завжди всім допомагав. У нього ніколи не було відмовок, тільки принцип «Хто, як не я?». Він займав посаду старшого навідника мінометного розрахунку 2-ї мінометної батареї 1-го механізованого батальйону 3 ОШБр.

Був найдобрішою і найсвітлішою людиною у світі! 

За ефективну роботу був нагороджений нагрудним знаком «Золотий хрест» від Головнокомандувача.

Роман загинув від осколка під час контрбатарейної атаки ворога на Бахмутському напрямку. Він віддав своє життя за вільну Україну, яку любив усім серцем, захищаючи своє кохання і свою родину. Він загинув, але знайшов вічний спокій та мир в обіймах свого Спасителя — Ісуса Христа, в якого вірив і якому служив усе життя. 

У Романа залишилися кохана дружина, з якою вони встигли одружитися менш ніж за пів року до його загибелі, а також батьки, брати та сестра. 

«Елвіс – справжній чоловік, вірний побратим! Взірець честі та мужності! Кращий син своєї країни! Назавжди в строю! Назавжди серед нас!» — Дмитро «Опер», командир мінометного розрахунку.