Бойко Роман Вікторович

Народився у селі Великій Чернеччині Сумської області. Вивчився на токаря у Сумському ПТУ № 2.

У 2014–2018 роках – служба, 3-тя хвиля мобілізації. Закінчивши службу, після мобілізації Роман повернувся додому. Але невдовзі він прийняв рішення повернутись на фронт, підписав контракт та отримав бойову спеціальність – командир відділення зенітно-артилерійського взводу.

Бойовий шлях Романа –  це участь у визволенні мирного населення від ворогів в таких містах і селах: Станиця Луганська, Маріуполь, Волноваха, Успенівка, Дебальцево, Кримське.

Про загибель Романа писав журналіст та військовий Олександр Курбатов. Він згадує: «Загинув Бойко Роман, світла людина і справжній воїн. Можливо ви чули про нього, бо десь мільйон триста тисяч переглядів було лише на одному з багатьох телеканалів, які знімали історію про те, як Роман потрапив на 8 днів в оточення. Роман прийняв не просто бій, а серію атак, де довелося забирати зброю вбитих орків і продовжувати битися. Йому дроном перекидали воду і батареї для рації, щоб підтримувати зв’язок, і він продовжував тримати позицію. За 8 діб Роман знищив півсотні орків, підбив ворожий танк і вийшов з того бою переможцем.

Мало хто знає, що на службу він прийшов вже з травмами від попередньої служби, з інвалідністю третьої групи. Коли почалася повномасштабна війна, щоб вступити до війська і стати на захист України, він покинув роботу в Ізраїлі і повернувся на Батьківщину. Йшов не за військовою романтикою, не за славою, бо служив в АТО і вперше потрапив в оточення ще під Дебальцево, а тому добре розумів, що таке війна. Він повернувся, бо тут, в Україні, живе його дружина з дітьми, тут велика рідня, тут його земля і іншої України немає».

В останньому бою він знову знищив багато російських загарбників, але цього разу загинув.

У Романа залишились дружина та дві доньки.