Портрет: Юрченко Павло Антонович

Герой Дніпра

Юрченко Павло Антонович

22.03.1967 – 08.05.2022

Старший солдат, старший водій 2-го автомобільного відділення взводу підвозу боєприпасів та пально-мастильних матеріалів роти матеріального забезпечення ОЗСП «Азов» НГУ (12-й БрСП «Азов» НГУ). Позивний «Юрік»

Життєпис

Народився у селі Юр’ївці Маріупольського району Донецької області. Здобув фахову середню освіту у місті Маріуполі Донецької області. Після проходження військової служби працював водієм у місті Дніпропетровську (наразі – Дніпро). Також мав досвід роботи охоронцем. Самостійно побудував свій дім, був добрим до тварин, захоплювався рибалкою, виноробством і мандрами. Батько однієї дитини. Родина Павла Юрченка проживає у місті Дніпрі.

Павло Юрченко брав участь в АТО. Прийнявши рішення приєднатися до полку «Азов», звільнився з роботи та потай від родини підписав контракт на службу, а сказав рідним про це лише за день до того, як мав їхати до військової частини. Захищав Донеччину та Луганщину.

Від початку повномасштабного вторгнення старший солдат Юрченко стояв на захисті міста Маріуполя – зокрема обороняв металургійний комбінат «Азовсталь». Зберігав життєствердний і бойовий настрій попри те, що щоденно стикався з надважкими випробуваннями війни, а ресурси українських бійців були дуже обмеженими.

Родина Павла Юрченка отримала останню звістку від воїна зранку 08.05.2022 – Павло повідомив, що на території «Азовсталі» був приліт і він з побратимами вирушає шукати постраждалих. Після цього зв’язок з воїном обірвався. У червні стало відомо, що в той же день російські війська ще раз спрямували свою зброю в місце попереднього влучання, де якраз проводили евакуацію старший солдат Юрченко та його товариші по зброї. На цей час тіло оборонця України все ще не передано родині.

Юрченка Павла Антоновича нагороджено відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).