Родина Патлань

Родина Патлань жили разом у середмісті Дніпра на проспекті Олександра Поля, 129Б. Патлань Наталія Сергіївна, мати, 25.11.1984 року народження жила з двома дітками: Іванкові Патланю було 8 років, а сестрі Василісі майже 10 років. Після повномасштабного вторгнення рф родина переїхала до бабусі Алли на околицю міста. Тим часом тато Іванка боронив країну в складі ЗСУ.

29.09.2022 ракета, випущена російськими військовими, влучила прямо у будинок, де жила родина Патлань. Іван, Василіса, Наталія та Алла загинули. На руїнах через будинок сидів лише сусідський пес Крим і плакав. За півтора місяця після трагедії в собаки зупинилось серце.

Родину Патлань поховали на Краснопільському цвинтарі Дніпра. Ярослав Малерик, настоятель Свято-Духівського храму (ПЦУ), де відбувся похорон, каже: «Коли їх відспівували, зібралось багато людей. Родина була порядною, діти – добре виховані. Сім’я завжди приходила до храму у неділю і на свята».

Пенсіонер Олександр Соломонович(сусід сім’ї Патлань, його будинок – навпроти того, який зруйнувала російська ракета) згадує, що малий Іванко любив їздити вулицями мікрорайону на велосипеді, завжди був привітним. «Хлопчик любив солодке, тож я іноді пригощав його цукерками. Малий був дуже чемний і завжди дякував», – каже Олександр Соломонович.

Знайома родини Патлань, Наталія, згадує, що Іванко був світлим та добрим хлопчиком. Навчався онлайн, любив проводити час з мамою. І він, і сестра Василіса дуже хвилювалися за свого батька-військовослужбовця. Мама Наталія Патлань підтримувала та оберігала дітей, як могла.

«Я розумію, що війна і, мабуть, безпечних місць в Україні немає. Але я не розумію, чому ракета прилетіла саме до їхньої хати. Чому не в поле, не в сарай? Чому ці прекрасні діти, які мали попереду все життя, загинули? Чому я більше ніколи не зможу почути голос Наташі… Вона щодня писала про те, як підтримує українську армію, рахувала дні з початку війни… », – каже подруга сім’ї.