Куркай Олександр Ігорович

Народився у м. Кам’янське Дніпропетровської області. Працював у металургійній і торговій сферах. Батько двох дітей.

Бойовий шлях Олександра розпочався ще в лютому 2015 року, коли він став на захист Донецької та Луганської областей. Повномасштабне вторгнення зустрів, перебуваючи на контрактній службі в ЗСУ з 2019 року.

25.02.2024 року життя мужнього оборонця обірвалося. Олександр загинув у с. Малишівка Запорізького району Запорізької області внаслідок ворожого ракетного удару по бойовій позиції підрозділу.

Виняткову мужність та самовідданість «Куки» засвідчує один з бойових епізодів. Коли під час запуску ракета не вийшла з пускової установки, Олександр, не вагаючись, кинувся до неї та вручну перезапустив систему. Ракета миттєво стартувала, обпаливши одяг воїна, але успішно вразила ворожу ціль, рятуючи життя побратимів. Він також особисто знаходив та розміновував нові позиції для свого дивізіону. На знак глибокої шани побратими встановили пам’ятник Олександру на базі його рідного дивізіону.

Куркая Олександра Ігоровича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Комбатантський хрест» та нагрудним знаком «Честь та пам’ять».