Кавун Олександр Васильович

Народився у місті Дніпропетровську (наразі ‒ Дніпро). Працював на меблевій фабриці. Батько трьох дітей.

З початку повномасштабного вторгнення Олександр долучився до лав місцевої самооборони. Брав участь у Харківському контрнаступі та звільненні населених пунктів Луганської області.

Під час важкого бою, коли українські підрозділи потрапили в оточення і були під постійними обстрілами, Олександр проявив мужність та рішучість - він евакуював поранених у безпечне місце, надаючи їм домедичну допомогу підручними засобами. Коли ситуація стала критичнішою, він, ризикуючи своїм життям, покинув укриття, щоб дістатися до поранених товаришів, які перебували всього за кілька десятків метрів від ворожих позицій. Під безперервним ворожим обстрілом Олександр знайшов безпечний шлях до них і власноруч переніс до точки евакуації. На жаль, під час чергової спроби евакуації групи військових ворожий артилерійський снаряд розірвався поруч. 13.05.2023 поблизу селища Новоселівки Сватівського району Луганської області старший сержант Кавун загинув, рятуючи побратимів.

Кавуну Олександру Васильовичу присвоєно звання «Герой України» з удостоєнням ордена «Золота Зірка» та нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» (посмертно).