Іщенко Олександр Олександрович

Народився у місті Маріуполі Донецької області. Працював моряком торгового флоту. Батько однієї дитини. Родина Олександра Іщенка проживає у місті Дніпрі.

17.02.2022 Олександр Іщенко повернувся з чергового рейсу, а вже 27.02.2022 добровільно вступив до лав ТрО. Дуже швидко опинився в лавах полку «Азов» на металургійному комбінаті «Азовсталь». Родина солдата Іщенка в цей час перебувала у місті Маріуполі, але зв’язку між ними майже не було через постійні обстріли та облогу міста. Дружина воїна відправила доньку на більш безпечну територію України та ще понад місяць залишалася в місті, сподіваючись відшукати чоловіка, проте цього так і не сталося.

18.05.2022, коли українські захисники вийшли за наказом у полон з території металургійного комбінату «Азовсталь», рідні побачили серед полонених Олександра Іщенка. Тринадцять місяців воїна разом з побратимами утримували у слідчому ізоляторі в місті Донецьку, щоденно знущаючись над захисниками України, піддаючи їх тортурам. У липні 2023 року військовополонених, серед яких був й Олександр, перевели до СІЗО міста Ростова-на-Дону, де над ними розпочали судилище. Їхнє утримання супроводжувалося жорстокими катуваннями та психологічним тиском.

Олександр Іщенко не терпів несправедливості, не хотів коритися ворогу та відмовлявся зрадити свою країну. Не раз відкрито виступав проти жорстоких знущань над ув’язненими. 22.07.2024, після 26 місяців тортур, Олександр Іщенко був закатований у місті Ростові-на-Дону. За результатами судово-медичної експертизи української сторони, Олександр отримав численні переломи ребер, закриту травму грудної клітки та помер від больового шоку.

Іщенка Олександра Олександровича поховано на Краснопільському кладовищі м. Дніпро.