Романенко Микита Русланович

Романенко Микита Русланович народився в місті Марганці Дніпропетровської області.

З раннього дитинства Микита вирізнявся винятковим музичним хистом. Його улюбленим інструментом була гітара. Музика стала для нього не просто захопленням, а справжнім способом самовираження та передачі емоцій, думок та мрій. Микита грав «на слух», миттєво запам’ятовував мелодії, годинами імпровізував або з натхненням опановував нові композиції. Талант Микити був очевидний для кожного, хто хоч раз почув його гру: навіть найпростіші акорди у його виконанні звучали глибоко і з душею.

Після закінчення 9 класу Романенко Микита вступив до Марганецького ліцею, де здобув освіту за спеціальністю «Електрогазозварника». Ще під час навчання, у 2019 році, він розпочав трудову діяльність за фахом – працював електрогазозварником в Акціонерному товаристві «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат».

У період з червня 2020 року по листопад 2021 року Романенко Микита проходив строкову військову службу в Збройних Силах України, був музикантом у військовому оркестрі. Його музичний талант отримав нову сцену — під час виступів він не просто грав ноти, а передавав дух сили, надії та любові до Батьківщини.

Після демобілізації Микита Русланович повернувся до роботи в акціонерному товаристві. Усвідомлюючи свій громадянський обов’язок, він прийняв рішення стати на захист України. 18.02.2022 за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення, Микита підписав контракт зі Збройними Силами України.

Романенко Микита Русланович проходив службу в 55-й окремій артилерійській бригаді «Запорізька Січ» на посаді водія у складі 4-ї самохідної артилерійської батареї 2-го самохідного артилерійського дивізіону військової частини А1978, яка виконувала бойові завдання у Донецькій області.

У лютому 2024 року Микита Русланович пройшов курс підвищення військової кваліфікації, у межах якого перебував на навчанні у Франції. Там він здружився з іноземними військовослужбовцями та розпочав вивчення французької мови для кращої комунікації з ними. Саме в цей період Микита отримав позивний — «Franceman» («Француз»), який закріпився за ним серед побратимів.

Навіть у перервах між боями Микита залишався вірним музиці. За місяць до загибелі він вирішив опанувати ще один інструмент — піаніно. Для цього придбав синтезатор, проте, на жаль, майже не встиг зіграти на ньому. Ця нездійснена мрія залишилася світлим символом його щирої душі та невтомного прагнення до саморозвитку.

У жовтні 2024 року, під час останньої відпустки, Микита Русланович одружився та став хрещеним батьком донечки свого найкращого друга. Це були миті радості серед війни, які він цінував понад усе.

05.02.2025 Романенко Микита Русланович загинув у бою поблизу населеного пункту Воскресенки Донецької області.

За час служби він був відзначений державними нагородами: нагрудним знаком «Захисник Вітчизни» та «Золотий Хрест».

Похований на Алеї Слави у рідному місті Марганці.