Василянський Максим Геннадійович

Народився у с. Широка Балка Маріупольського району Донецької області. Батько двох дітей.

Військовий шлях Максима почався у 2015 році зі служби у 128-й ОГШБр ЗСУ у Закарпатській області. Він брав активну участь у виконанні бойових завдань у найгарячіших точках АТО – стояв на захисті м. Щастя, с. Попасне Щастинського району Луганської області, м. Авдіївка, м. Мар’їнка, м. Торецьк Донецької області. Після початку повномасштабного вторгнення рф «КОНДОР» продовжував боронити українську землю, часто був учасником стрілецьких боїв, нерідко вивозив поранених побратимів з поля бою. Ставився до товаришів по зброї з великою повагою й завжди був готовий за потреби поділитися з ними своїми останніми речами.

17.03.2022, виконуючи бойове завдання поблизу м. Мар’їнка Донецької області, Максим Василянський разом з невеликою групою побратимів вступили у бій з противником, який мав чисельну перевагу. Після тривалого масованого артилерійського обстрілу зі зброї агресора бронемашина, якою керував старший матрос Василянський, була знищена. У тому бою поліг і сам захисник України. Воїна поховано на Краснопільському кладовищі м. Дніпро.

Василянського Максима Геннадійовича нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІ ступеня (посмертно), медаллю «Захиснику Вітчизни», медаллю «За оборону рідної держави».