Кармазін Дмитро Олександрович

Дмитро народився 30 березня 1985 року в місті Дніпро. Він був неймовірно світлою, доброю й легкою людиною, яка мала рідкісну внутрішню культуру, допитливий розум та харизматичну посмішку. Поруч із ним завжди виникало відчуття гармонії та світла.

За освітою Дмитро був інженером-теплофізиком, закінчив Дніпровський національний університет. Проте за своєю природою він був справжнім художником та естетом - невпинно малював, захоплювався фотографією та глибоко знався на чайній культурі. Дмитро дуже любив тварин, особливо свою таксу Мілку, малюнок якої став його єдиним татуюванням.

З початком великої війни він став на захист України. Старший лейтенант служив пілотом БПЛА. Навіть на фронті Дмитро не втрачав свого особливого художнього погляду на світ, фіксуючи на камеру красу природи: ліси, озера, рожеві світанки та вогняні заходи сонця. Він радів життю, щиро підтримував близьких і дуже мріяв колись побачити океан.

Киття офіцера обірвалося 4 лютого 2026 року під час виконання бойового завдання в районі села Новопавлівка Дніпропетровсько

області.

«Схід сонця, мандри і любов» - ці слова Дмитра найкраще відображають його делікатну й чуйну душу. Він умів дружити, жартувати та дарувати тепло.

Як написав один із його друзів: «Занадто рідкісний, щоб жити. Занадто прекрасний, щоб померти». Дмитро залишив по собі світло творчості, щирості та невимовної внутрішньої краси, яка продовжує жити в спогадах близьких.