Давидов Андрій Миколайович

Давидов Андрій Миколайович народився 16 червня 1977 року в місті Дніпро.

В родині був молодшим сином і братом. З дитинства відзначався активністю та наполегливістю — займався боксом і плаванням, мав багато друзів і завжди користувався повагою серед однолітків. Від природи був щирим, з гарним почуттям гумору, цілеспрямованим і вірним у дружбі.

Андрій завжди мав добрі стосунки з людьми — і з друзями, і з сусідами. Він любив тварин, мав чуйне серце й ніколи не проходив повз чужу біду. Міг заступитися навіть за незнайому людину, яку ображали. Попри мужній вигляд, був дуже сентиментальним і глибоко відчував усе, що стосувалося родини. Найбільше цінував своїх батьків і близьких.

Свою трудову діяльність Андрій розпочав із посади старшого зміни, а завдяки відповідальності та наполегливості з часом обійняв керівну посаду — начальника служби безпеки.

З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Андрій не став чекати повістки — він добровільно вступив до лав територіальної оборони, до 128-ї бригади ТрО міста Дніпра. Після проходження тренувального табору здобув спеціалізацію стрільця-гранатометника. Брав участь у бойових діях за визволення Бериславського району Херсонської області, а згодом — у боях на Донеччині.

13 жовтня 2023 року, під час мінометного обстрілу під час звільнення села Старомайорське Донецької області, Андрій загинув, виконуючи свій обов’язок перед Батьківщиною. Чотири дні рідні не мали з ним зв’язку, а 17 жовтня отримали страшну звістку про його загибель.

Давидова Андрія Миколайовича нагороджено орденом "За мужність" 3 ступня та пам'ятною грамотою на знак глибокої вдячності за жертовне служіння у лавах Збройних Сил України.

У Андрія залишилися мама, сестри, доросла донька та племінники, які бережуть його пам’ять у своїх серцях.

Він назавжди залишиться прикладом мужності, людяності та любові до своєї землі.